Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/14881/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за позовом державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство" до Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року державне підприємство "Середино-Будське лісове господарство" пред'явило позов до Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування пунктів 5 та 6 листа-вимоги Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Сумській області від 05 грудня 2013 року №106-14/1955 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року позов задоволено.

Скасовано пункт 5 та пункт 6 листа-вимоги Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Сумській області від 05 грудня 2013 року №106-14/1955 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року скасовано в частині скасування пункту 6 листа-вимоги Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Сумській області від 05 грудня 2013 року №106-14/1955 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства".

Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство» до Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування пункту 6 листа-вимоги Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції в Сумській області від 05 грудня 2013 року №106-14/1955 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства" відмовлено.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Сумській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та частково рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Шосткинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Сумській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство" за період з 01 вересня 2011 року по 31 серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 28 листопада 2013 року №106-21/164.

На підставі акту ревізії позивачу направлена вимога від 05 грудня 2013 року №106-14/1955 "Про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства", пунктами 5 та 6 якої зобов'язано позивача:

відобразити в обліку дебіторську заборгованість за покупцями необробленої деревини, реалізованої за цінами, нижчими від аукціонних; стягнути з них кошти в сумі 49593,64 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду в сумі 49593,64 грн. в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;

відобразити в обліку дебіторську заборгованість за покупцями деревини, реалізованої за цінами, нижчими від прейскурантних, та стягнути з них кошти в сумі 10545,92 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, шкоду в сумі 10545,92 грн. у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності вимоги.

Зокрема, скасовуючи пункт 5 оскаржуваної вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не встановлено обмежень щодо реалізації сировини за ціною, нижчою від середньої ціни, що склалася на останньому аукціоні.

Разом з тим, відповідач, зазначаючи, що реалізацію лісопродукції проведено за цінами, нижчими ніж склалися на останньому аукціоні на Сумській товарній біржі, порівнював ціну реалізованої продукції позивачем за прямими договорами з середньою ціною, що склалася на аукціоні.

Щодо пункту 6 вимоги суд першої інстанції зазначив, що Шосткинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією не вказано, які саме вимоги частини 1 статті 74 Господарського кодексу України порушено позивачем під час реалізації лісопродукції по прямих договорах та якими доказами це підтверджується, а також яким саме нормативним актом передбачена заборона позивачу реалізовувати продукцію за прямими договорами за цінами, нижчими ніж вказаними у прейскуранті цін, визначених самим підприємством.

Суд також зазначив, що відповідно до частини 1 статті 10, статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, затверджених наказом Держкомлісгоспу України від 08 листопада 2002 року №146, при реалізації лісопродукції по прямим договорам застосовувалися ціни, згідно затвердженого підприємством прейскуранту цін. До всіх договорів на реалізацію лісопродукції по прямих договорах додані протоколи про погодження вільної ціни, що підписані та погоджені сторонами договору.

Скасовуючи постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року в частині скасування пункту 6 оскаржуваної вимоги та приймаючи в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відхилення від затвердженого прейскуранту цін повинно бути економічно-обґрунтованим та всі контрагенти мають право розраховувати на планово-розрахункові ціни, встановлені на відповідну дату.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій частково не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги про усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Шосткинська об'єднана державна фінансова інспекція в Сумській області пред'явила вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 05 грудня 2013 року №106-14/1955. При цьому пункти 5, 6 цієї вимоги вказують, зокрема, на виявлені збитки, їх розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 лютого 2015 року у справі № 21-632а14, від 21 квітня 2015 року у справі №21-120а15, від 07 липня 2015 року у справі № 818/1365/13-а.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при частковому задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову державного підприємства "Середино-Будське лісове господарство" до Шосткинської об'єднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Сумській області про скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: